Тернопіль
| Відстані до інших обласних центрів (автошляхами) | |
|---|---|
| Вінниця | 239 |
| Дніпропетровськ | 818 |
| Донецьк | 1068 |
| Житомир | 325 |
| Запоріжжя | 884 |
| Івано-Франківськ | 137 |
| Київ | 465 |
| Кіровоград | 564 |
| Луганськ | 1219 |
| Луцьк | 164 |
| Львів | 127 |
| Миколаїв | 713 |
| Одеса | 676 |
| Полтава | 819 |
| Рівне | 158 |
| Сімферополь | 1048 |
| Суми | 810 |
| Ужгород | 353 |
| Харків | 963 |
| Херсон | 780 |
| Хмельницький | 117 |
| Черкаси | 587 |
| Чернівці | 176 |
| Чернігів | 622 |
До 1944 року місто мало назву Тарнополь.
Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства. У 1569—1772 роках у складі Теребовлянського повіту Подільського воєводства; у 1772—1810, 1815—1867 — центр Тарнопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810—1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1867 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль - столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного зачаття Матері Божої[3].
Населення — 218 641 осіб (2010)[1]. Тернопіль займає площу 6478 га.
Зміст[сховати] |
Походження назви
Існують різноманітні версії походження назви міста.Згідно з першою, місцевість, де було засноване місто, називалася Тарнополлям. Ця назва походить від польського слова taru «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном.
Існує інше тлумачення, за яким назву міста виводять від прізвища магнатів Тарнавських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто»[4]. До 1944 року місто називалося Тарнопіль[5].
Географія
Розташування міста
У фізико-географічному відношенні місто знаходиться на Тернопільському плато, Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.У історико-географічному відношенні місто знаходиться у Галичині. Етнографічні межі Волині та Поділля знаходяться за 25-30 кілометрів від міста.
У давнину місто знаходилося на вигідних торговельних шляхах, за рахунок чого швидко збільшувалося. Зараз це важливий транспортний вузол України.
Рельєф
Переважно рівнина. На місцях, де текла річка Рудка, утворилась долина. Незначне підвищення утворилось на території поблизу вулиці Тарнавського.У Тернопільському районі горбиста місцевість, завдяки горам Медоборам. Рельєф району проявляється і у Тернополі.
Висота пагорбів у районі Кутківців — 349—356 м.
Найвища точка — 374 м — «Східний» масив, проспект Степана Бандери, біля магазину «Орбіта». Найнижча точка — 298 м — береги річки Серет, що біля Об'їзної дороги, неподалік спортивного комплексу «Політехнік». Середня висота міста над рівнем моря — 320 м.
Клімат
Клімат Тернополя є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520—600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 року — до +38 °C. Найнижча температура спостерігалась у Тернополі до −34°С[6]| Місяць | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Середня температура °C (°F) | −4.44 (24) | −3.89 (25) | 1.11 (34) | 7.22 (45) | 13.33 (56) | 16.11 (61) | 17.22 (63) | 17.22 (63) | 13.33 (56) | 7.78 (46) | 1.67 (35) | −2.22 (28) | 7.22 (45) |
| Джерело: Weatherbase[7] | |||||||||||||
Водойми
Схема міста
Схема Тернополя
Центр
село Біла
село Петриків
село Великі Гаї
село Гаї-Шевченківські
село
Гаї-Гречинські
Гаї-Гречинські
Об'єкти, позначені на плані:
- ↑ Парк імені Тараса Шевченка
- ↑ Тернопільський драматичний театр
- ↑ Ляльковий театр
- ↑ Тернопільська обласна філармонія
- ↑ Тернопільський краєзнавчий музей
- ↑ Тернопільський обласний художній музей
- ↑ Тернопільська обласна бібліотека для молоді
- ↑ Летовище
- ↑ Залізничний вокзал
- ↑ Центральний автовокзал
- ↑ Музичне училище
- ↑ Медичний університет
- ↑ ТНЕУ
- ↑ ТНПУ
- ↑ ТНТУ
Історія
Період Речі Посполитої
У 1548 р. місто отримало Магдебурзьке право, згідно з яким Тернополю надавались певні привілеї, а саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років — від сплати мита, а також одержали право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги. У XVI—XVII ст. місто не раз зазнавало руйнівних нападів ординців. Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти: 1648 р., 1651 р. і 1655 р.Австрійський період
У 1772 р., після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. Невеликий період, 1810—1815 рр, місто належало до Російської імперії і було центром окремої адміністративної одиниці — Тернопільського краю. В 1820 р. відкрилась у Тернополі гімназія. В 1844 р. місто звільнилося від свого приватного власника і стало вільним королівським містом. Під час «весни народів» 1848 р. була створена у Тернополі Руська рада як філія Головної Руської Ради у Львові. В 1870 р. у Тернопіль прийшла залізниця. У вересні 1875 р. заснована тернопільська «Просвіта». У 1898 р. почала діяти українська гімназія.1914—1920 роки
Від серпня 1914 р. до липня 1917 р. місто було зайняте російськими військами і було центром Тернопільської губернії воєнного генерал-губернаторства. 3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Міським комісаром став гімназійний професор С. Сидоряк. Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — П. Карманський, від повіту — А. Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з К. Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду С. Голубович).16-31 травня у Тернополі перебувала Директорія, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з С. Петлюрою. В липні 1919 р. місто перейшло під владу Польщі і було в складі цієї держави до вересня 1939 р., за винятком серпня-вересня 1920 р., коли Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької держави — Галицької соціалістичної радянської республіки, влада в якій належала Галревкому на чолі з В. Затонським. Отож, Тернопіль — єдине місто в Україні, в якому перебували уряди трьох держав у період національно-визвольних змагань.
Друга Річ Посполита
У 1921 р. Тернопіль став центром новоствореного однойменного воєводства Польщі, що охоплювало 17 повітів.Радянський період
17 вересня 1939 р. місто зайняли війська Червоної армії. 4 грудня цього ж року Тернопіль став центром області у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.Тернопільского доктора — Л. Карачку згадують у Кресовій книзі справедливих на стор. 152.
Період Незалежної України
Нині Тернопіль — центр Тернопільської області у складі України.Демографія
- українців — 91,2 %,
- росіян — 7,1 %,
- поляків — 0,5 %,
- білорусів — 0,3 %,
- євреїв — 0,3 %,
- інших національностей — 0,5 %.
- 1857 — 17 210 (перепис);
- 1890 — 27 405 (перепис);
- 1939 — 37 500 (перепис);
- 1959 — 52 245 (перепис);
- 1970 — 84 663 (перепис);
- 1979 — 143 625 (перепис);
- 1989 — 204 845 (перепис);
- 1998 — 235 100 (оцінка);
- 2001 — 227 755 (перепис);
- 2010 — 218 681 (оцінка на 1 листопада 2010).
Релігія
 Церква св. Петра УКГЦ у мікрорайоні №12 «Аляска» |  Церква Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ на «Східному» масиві |  Стара синагога у Тернополі (руїни). Нині на місці храму - художня майстерня (вул.Паращука 2) | |
 Церква св. Василія Великого УГКЦ, що на масиві «Новий світ» |  Костел Божого милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі РКЦ, «Східний» масив |  Церква св. Віри, Надії, Любові та Софії УПЦ МП, що на «Східному» масиві |  Воздвиженська церква (Надставна церква), УАПЦ |
Єврейське населення
Євреї оселилися в Тернополі при заснування міста і незабаром вже складали більшість його населення. У XVI і XVII століттях налічувалося 300 єврейських сімей в місті. Єврейській общині було доручено підтримувати оборону міста і виділено команду для оборони позицій під керуванням єврейського «гетьмана». Велика синагога в Тернополі була побудована в готичному стилі між 1622 та 1628 роками та була схожа на форт з можливістю вести вогонь в усіх напрямках. Тернопіль був серед знищених Богданом Хмельницьким під час свого маршу від Золочева через Галичину, більшість єврейського населення було також вбито. На 1665 рік єврейська община та Тернопіль була в поганому становищі, але вже у XVIII ст. його єврейська община перевищила всі попередні показники, становлячи переважну більшість від населення і місто стало швидко відроджуватись.
Після другого поділу Польщі, Тернопіль потрапив під австрійське панування і Джозеф Перл зміг продовжити свої зусилля по поліпшенню умов життя євреїв, яку він почав в рамках Російської імперії. У 1813 він створив єврейську школу — «бейт хінух» («בית חינוך»), а також велося вивчання івриту та різних наук. Спори між традиційним хасидизмом та модернізовим «маскілім», привели через чотири роки до перемоги останнього, після чого інститут отримав офіційне визнання і був поміщений під комунальне управління. У місті, також, заснували велику єврейську друкарню. У 1905 році єврейська громада становила половину — 14000, від загальної чисельності населення — 30415. Євреї займалися, головним чином, активним імпортом та експортом в Російську імперію (через прикордонне місто Підволочиськ), торгівлею з містами Польші та інших країн, були: ткачами, гончарами, гравярами, чоботарями; займалися банківською справою і власними домашніми господарствами.
Освіта
Славиться Тернопіль своїм інтелектуальним потенціалом. За чисельністю докторів і кандидатів наук на 10 тисяч населення займає провідні позиції в державі, а кількістю студентів на таку ж чисельність населення поступається лише Києву і Харкову[Джерело?].Загальноосвітні школи:
- ЗОШ № 2
- Спеціалізована ЗОШ № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов
- ЗОШ № 4
- Спеціалізована ЗОШ № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов
- ЗОШ № 6 ім. Н. Яремчука
- ЗОШ № 7
- ЗОШ № 8
- ЗОШ № 9
- ЗОШ № 10
- ЗОШ № 11
- ЗОШ № 12
- ЗОШ № 13
- ЗОШ № 14 ім. Б.Лепкого
- ЗОШ № 15
- ЗОШ № 16 ім. В.Левицького
- Спеціалізована ЗОШ № 17 з поглибленим вивченням іноземних мов
- Спеціалізована ЗОШ № 18 з поглибленим вивченням іноземних мов
- ЗОШ № 19
- ЗОШ № 20
- ЗОШ № 21
- ЗОШ № 22
- ЗОШ № 23
- ЗОШ № 24
- ЗОШ № 25
- ЗОШ № 26
- ЗОШ № 27
- ЗОШ № 28
- Спеціалізована ЗОШ № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов
- ЗОШ № 30
Інші загальноосвітні навчальні заклади
- Українська гімназія ім. І. Я. Франка (колишня ЗОШ № 1)
- Класична гімназія
- Галицький коледж
- Спеціалізована початкова школа з поглибленим вивченням іноземних мов
- Спеціальна ЗОШ І-ІІ ступеня
- Вечірня середня школа
- Педагогічний ліцей
- Технічний ліцей
- Школа допризовної підготовки
- Приватний вищий навчальний заклад «Медичний Коледж»
Вищі навчальні заклади
- Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка (ТНПУ)
- Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ)
- Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (ТНТУ)
- Тернопільський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом (ТІ МАУП)
- Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського (ТДМУ)
- Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (ТЕІПО)
- ВНПЗ Європейський Університет Тернопільська філія — підрозділ у Тернополі створений у травні 2001. Форми навчання: денна, заочна, дистанційна, післядипломна освіта. Готує фахівців за спеціальностями: економіка підприємства, інформаційні управляючі системи та технології, менеджмент організацій (туризм, охорона здоров'я, виробнича сфера, торгівля і послуги, автотранспорт). Директор — О. Заїка[8].
- Тернопільський інститут економіки і підприємництва (ТІЕП)
- Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій (ТІСІТ)
- Тернопільський комерційний інститут (ТКІ)
Позашкільні навчальні заклади
- Центр дитячої творчості
- Станція юних техніків
- Дитяча хорова школа «Зоринка»
- Дитяча музична школа № 1
- Дитяча музична школа № 2
- Дитячо-юнацька спортивна школа № 1
- Дитячо-юнацька спортивна школа № 2
- Дитячо-юнацька спортивна школа № 3
- Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву
- Дитячо-юнацька спортивна школа з футболу
- Гірськолижна дитяча спортивна школа
- Тернопільська експериментальна школа мистецтв
- Школа народних ремесел
Бібліотеки
- бібліотеки з універсальними книжковими фондами Міністерства культури і мистецтв України:
Бурси
Першу бурсу у Тернополі засновано 1872. 15 липня 1899 Галицьке намісництво зареєструвало статут товариства «Руська бурса у Тернополі» (від 1908 — «Українська бурса ім. А. Качали»); воно постало з ініціативи Володимира Лучаківського, який був першим його головою. Від лютого 1926 у приміщенні бурси діяла жіноча гімназія «Рідної школи», котра згодом змінила статус і від 1937 користувалася будинком уже неподільно, а бурса перейшла в інше приміщення на вул. Костюшка (нині Камінна).У вересні 1876 зареєстровано статут товариства «Бурса для синів сільських учителів»; 1894 ця «учительська бурса» перейшла в новозбудоване приміщення на вулиці Стрілецькій (нині Івана Франка).
1 жовтня 1899 почала діяти бурса («інтернат») для учнів учительської семінарії на розі вул. Лелевеля (нині Січових Стрільців) і Шевченка (нині Пирогова); власником будинку було Товариство опіки над інтернатом.
1902 створена «Селянська бурса», якою опікувалося «Руське товариство педагогічне».
1905 відкрито бурсу «Товариства польської бурси ім. М. Мацішевського» для учнів польських гімназій та вищої реальної школи.
1911 вступила в дію польська бурса «Товариства школи людової» на вулиці о. С. Качали. Крім того, в Тернополі діяли Бурса ім. А. Шептицького та єврейська, 1918—1919 — також при Жіночому інституті імені княгині Ярославни. Утримувалися бурси за громадські кошти і доброчинні пожертви[9][10].
Культура
Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела віче Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р. На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги, які проводять демократичні партії та громадські організації, відбувається урочини випускників шкіл. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченка, встановленого у сквері біля майдану.На вулиці гетьмана П. Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник І. Франку, який природно поєднується із архітектурним ансамблем міста. Це — ще одне підтвердження того, що Тернопіль продовжує свої культурно-мистецькі традиції.
Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Т. Г. Шевченка. Пам'ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. В роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні «Тернопільські театральні вечори». В різні часи у нашому місті перебували П. Куліш, І. Франко, В.Стефаник, Лесь Мартович, В.Гнатюк, О.Довженко, І.Багряний, П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, А.Малишко, О.Гончар.
Театри
Театральна життя на Тернопільщині узагалі пов'язане із існуванням у XVIII — на початку XIX століть у палацах та давніх замках поміщиків, графів так званих «маєткових театрів» з обладнаними залами, сценою, наявністю малого оркестру, хору з обдарованих панщизняних селян і освіченого диригента. Такі «маєткові театри» були в Золотому Потоці та Вишнівці. Палац у Вишнівці, де був «маєтковий театр», зберігся до наших днів.
29 березня 1864 почав уперше свою діяльність професійний західноукраїнський театр товариства «Бесіда». Він показав десятки вистав у Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі, Самборі та Чернівцях і на 15-му місяці свого існування прибув на Тернопільщину. 10 червня 1865 року на вулицях Тернополя були розвішані театральні афіші за підписом режисера О. Бачинського. Вони сповіщали: «Товариство українського народного театру зі Львова поставить в місті Тернополі 20 драматичних творів». Кореспондент львівської газети «Слово» з цього приводу повідомляв, що тернополяни з великою радістю очікують дорогих гостей, небачених ще на галицькім Поділлі професійних артистів. На той час у Тернополі вважали щасливою людиною того, хто бачив у Львові вистави театру. Так безсмертна опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського стала першою постановкою професійного театру в Тернополі. Вистава справила сильне враження на глядачів, всі подивляли талановиту і природну гру артистів Т. Бачинської в ролі Наталки та Г. Моленцького в ролі Макогоненка. Зал був переповнений міщанами, інтелігенцією. Були селяни з близьких сіл. В інших ролях виступали: Богданівна — Терпелиха, Вітошинський — Петро, Стефанів — Микола, Бачинський — Возний.
З успіхом пройшли тоді вистави п'єс Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», «Маруся» (інсценізація повісті), «Щира любов», а також постановка драми Ю. Коженьовського «Верховинці».
Видавнича справа
В Тернополі базуються близько 30 видавництв. Видавнича справа у Тернополі є однією з найрозвинутіших в Україні.Найбільші видавництва:
- «А-Прінт»,
- «Астон» — діє з 1991. Спеціалізується на виданні навчально-методичної літератури для учнів, студентів та педагогів. Книги відзначені на обласних та всеукраїнських оглядах-виставках і конкурсах[11],
- «Богдан»,
- «Горлиця»,
- «Джура»,
- «Діана плюс»,
- «Збруч»,
- «Лібра терра»,
- «Лілея»,
- «Мандрівець»,
- «Підручники & Посібники»,
- «Сорока білобока»,
- «Яблуко».
1910 у Тернополі вперше в Україні був виданий альманах «Русалка Дністрова», який підготували і надрукували в Будапешті 1837 діячі «Руської трійці». Окрім того, у 1930-ті в Тернополі виходили альманахи «Сяйво», «Чар-зілля».
1957 випущено «Тернопільський альманах». Журнал «Тернопіль» видав літературні додатки альманахового типу «Тернопільщина літературна» (1991-92); Галицько-Волинське братство — А. «Курінь»; т-во «Меморіал» ім. В. Стуса — А. «Зродились ми великої години» (Ч. 1, 1992)[12].
Тернопільський Пласт
Музеї
Тернопільські музеї:- Тернопільський краєзнавчий музей;
- Тернопільський обласний художній музей;
- Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів;
- міська картинна галерея;
- Музей Івана Пулюя.
Виставки
Місцями організації перших виставок у Тернополі, що мали громадський резонанс, стали Міський (нині Старий) парк і зал ремісничого товариства «Ґвязда». 26 вересня — 2 жовтня 1884 на території парку відбувалася Крайова бджільничо-городницька виставка, для якої спорудили спеціальний павільйон;У липні 1887 в Міському парку — друга Крайова етнографічна виставка. Були представлені: знаряддя та обладнання, їжа й напої, одяг і взуття, предмети, пов'язані з народними обрядами та звичаями, вироби народного мистецтва. До організаційного комітету входили В. Федорович (голова), О. Барвінський, В. Боберський, Г. Федорович та ін. На відкриття В. приїхав архікнязь Рудольф Габсбург, який високо оцінив культуру, побут і традиції українців. Тернопільський фотограф А. Сількевич виготовив фотоальбом із 50 світлин; частина з них зберігаються в ТОКМ.
29 травня — 4 червня 1905 біля Міського парку на 18 тис. м² відбулася с.-г. виставка, яку організувало Господарче товариство, 1906 — промислова виставка у залі товариства «Ґвязда».
Виставки різної тематики організовували українське товариство «Просвіта» й польське «Товариство народної школи». Від 23 червня до 3 липня 1931 в Міському парку та двох гімназійних приміщеннях відбулися воєводська і регіональна виставки, до них були видрукувані план Тернополя, монографія «Тернопільське воєводство».
Від 1950-х організовували обласні виставки, на яких представляли здобутки сільського господарства та промисловості Тернопільщини. Постійно виставки різноманітної тематики експонують у ТОКМ, ТОХМ, ДАТО, художній галереї НСХУ.
Фестивалі
В Тернополі щорічно проходить дитячий фестиваль «Кришталевий жайвір» і рок-фестиваль «Нівроку», всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки».Щорічно проходить Всеукраїнський Релігійний Фестиваль «О, мати Божа, О, Райський Цвіте», у палаці культури «Березіль». У фестивалі беруть участь церковні хори із Києва, Автономної Республіки Крим, Тернополя та з багатьох інших міст України.
У 2008 році міська влада Тернополя запропонувала проект «Тернопіль — місто фестивалів».
Також у Тернополі щорічно проводяться 2 пластові фестивалі: «Орликіада» та «Фест-Кіно»
Фестиваль «Байда»
Всеукраїнський фестиваль козацької пісні в Тернополі. Проводиться з ініціативи та під егідою Великої ради Українського козацтва. Тернопільські обласні фестивалі відбувалися 6-7 жовтня 2001, 12-13 жовтня 2002 та 29-30 серпня 2003 (в останньому брали участь також представники кримськотатарського народу, Росії та Сербії)[14].Засоби масової інформації
Працюють обласна державна телерадіокомпанія (телеканал «ТТБ», радіо «Лад» (71,03 MHz), обласне проводове радіо), три комерційні телестудії («TV-4», «ІНТБ» і «ТТС») та три комерційні радіостанції («УХ-радіо» (Українська хвиля), «Радіо ТОН» і «Радіо Такт»).
Архітектура
Пам'ятники Тернополя
Окрім того, щонайменше 5 пам'ятників не збереглося до нашого часу.
Вулиці Тернополя
 Вулиця Валова - одна з найстаріших вулиць міста |  Новобудови вулиці Білецької |  Вулиця Омеляна Польового |  Фрагмент дворику будинку "TSL" на вулиці Качали |
 Вулиця князя Острозького у Тернополі : відрізок навпроти автобусної станції |  Бульвар Тараса Шевченка. Зима |  Справа - міський стадіон |
Архітектурні пам'ятки
Пам'ятки архітектури національного значення
- Палац Тернопільського замку 1540-го року
- Костьол монастиря домініканів, келії 1749—1779 рр.
- Воздвиженська церква кінця XVI століття
- Церква Різдва Христового друга половина XVI століття
Пам'ятки архітектури місцевого значення
- Пансіонат сестер Йозефіток із ліцеєм (нині обласна прокуратура),
- Офіцерське казино (нині міська рада),
- Вілла А. Грабовського (нині обласна універсальна бібліотека),
- Залізничний вокзал,
- Міський шпиталь (нині ЗОШ № 5),
- Австро-Угорський банк (нині Національний банк),
- Готель «Подільський» (колишній готель «Україна»),
- Реальна гімназія (нині українська гімназія ім. І. Франка),
- «Міщанське братство» (нині філармонія),
- Товариство народних шкіл (нині адміністративний будинок),
- Друга польська гімназія (нині ЗОШ № 4),
- Міська ощадна каса (нині Ощадбанк),
- Промислова школа (нині супермаркет).
Фонтани у Тернополі
Спорт
Волейбольна команда «Галичанка» є чемпіоном української Суперліги і цьогоріч виступає у єврокубках.
Футбольна команда «Нива» грає в першій лізі чемпіонату України.
Гандбольна команда «ЕкономУніверситет-Енерго» є твердим середнячком української суперліги.
Баскетбольна команда БК «Тернопіль» у минулому сезоні могла вийти у Суперлігу, проте не склалось, і команда виступає у вищій лізі.
Рекреація
Парки
- Гідропарк «Топільче»
- Парк ім Т. Г. Шевченка
- Парк «Загребелля»
- Парк національного відродження
- Парк Вознесіння (Тернопіль)
- Парк Слави
- Тернопільський дендропарк
- Парк Вознесіння
Промисловість
У Тернополі до останнього часу працював потужний комбайновий завод, який виробляв бурякозбиральні комбайни та комплекси. Працює великий завод світильників «Ватра», бавовняний комбінат «Текстерно» (провідне підприємство текстильної галузі України) та інші підприємства.Проте з середини 90-их рр. промисловість почала занепадати, але в останні роки починається відродження промислового потенціалу міста.
Зараз у Тернополі діють багато потужних промислових підприємств, серед них: Хіміко-фармацевтична фабрика, завод залізобетонних виробів, авторемонтний завод, радіозавод «Оріон», підприємство «Техінмаш», СП «Ватра-Шредер» (виробляє світильники), кондитерська («Тера») фабрика, молочний та хлібний заводи, меблеві фабрики («Нова» та ін.), завод штучних шкір «Вінісан» та інші.
За часів СРСР перебудували Тернопільський Єзуїтський Костел у Швейну фабрику. Зараз будівлю швейної фабрики приватизувало підприємство «Ґалія».
Поблизу Тернополя споруджується нове сучасне підприємство компанії Сумітомо Бортнетце АҐ, яке виготовлятиме автомобільні електричні та кабельні мережі.
Інфраструктура
Готелі
- готельний комплекс «Алігатор» (вул. Гайова, 29)
- готель «Вокзальний» (Привокзальний майдан, 1)
- готель «Галичина» (вул. Чумацька, 1а)
- готель «Джерман автоцентр» (вул. Микулинецька, 116-а)
- готель «Рута» (вул. Медова, 2)
- готель «Тернопіль» (вул. Замкова, 14)
- мотель «У Василя» (проспект Степана Бандери, 29)
- готель «Чайка» (вул. Білецька, 52)[15]
- готель «Юхнович»,
- готелі «Глобус», «Глобус+»,
- готель «Монако»,
- готель «Центральний».
Торгівля
Продуктові супермаркети:
- «Торговий світ» (8 супермаркетів та кілька дрібних магазинів), «Фуршет» (2), «Сільпо» (4), «Київ» (5), «Універсам», «Берегиня», «Хмельничанка», «Наш край», «Супермаркет».
- ТЦ «Подоляни» (є розважальна частина)
- ТЦ «Орнава»
- ТЦ «Центральний універмаг»
- ТЦ «Західний» (ринкового типу)
- ТЦ «Андріївський» (торговий комплекс).
- ТЦ «Сільпо»
- «Ровекс Cash&Carry», «Пакко».
- «Арс» (супермаркет), «Епіцентр» (гіпермаркет), «Наша оселя» (торговий центр).
- «Технополіс» (2)
- «Ельдорадо»,
- «Фокстрот» (3)
- «Нова електроніка»
- «Домотехніка»
- «Білий лебідь» (1 супермаркет та 1 магазин).
- «Орбіта»
- «Нью-вінд»
- «МСТ-техніка»
Розважальні заклади
Розважальні центри:- «Подоляни» (у ТРЦ «Подоляни») (боулінг, більярд; крім того — льодяна ковзанка «Ескімос», пивний паб «Хмільне щастя»).
- «Марципан» (боулінг, ресторан, спорт-бар, нічний клуб).
- «Black berry» (нічний клуб).
- «Алігатор» (боулінг, більярд, ресторан, нічний клуб; крім того — аквапарк «Лімпопо»).
- "Riverpool"(нічний клуб).
- "Pudra"(нічний клуб).
- "Лас Вегас"(більярд,нічний клуб).
- "Party-Club"(нічний клуб).
Транспорт
В Тернополі наявні автомобільний (автобуси, маршрутки, таксі), електричний (тролейбуси), залізничний (електрички, дизельні поїзди), повітряний (літаки, гелікоптери) та водний транспорти (пароплав, яхта, вітрильник).Тролейбуси
Автомобільний транспорт
Автовокзал забезпечує автобусне сполучення з райцентрами та іншими населеними пунктами області, з окремими обласними центрами України і Києвом. У Тернополі є також автостанція, яка обслуговує автобусне сполученням приміські населені пункти. Всього в області — 40 автостанцій. Нині з Тернополя курсують автобуси до Варшави, Вроцлава, Жешува (Польща), Праги (Чехія),Мюнхена (Німеччина), Бреста (Білорусь), Кишинева (Молдова), Москви (Росія) та інших міст ряду країн[17].
Залізничний транспорт
Нині в межах Тернополя існує одна пасажирська залізнична станції: головний вокзал Тернополя, що розташований у районі між вулицями Богдана Хмельницького, Вояків дивізії «Галичина», Соломії Крушельницької.
Водний транспорт
По Тернопільському озері в теплий період року курсує теплохід «Герой Танцоров». Судно сполучає центр міста з Дальнім пляжем, але тільки влітку і в теплу погоду. У прохолодніші дні судно робить круїзи без зупинок. Вартість квитка за повне коло (станом на 2010 рік) становить 10 гривень, в один кінець (до дальнього пляжу) — 5 гривень. Вартість квитка для дітей віком до 10 років — 50 % від повної вартості.Також влітку 2009 року розпочалася реставрація однопалубного теплохода ПТ-50, який востаннє виходив у рейс на початку 1990-х. Міська влада обіцяє спустити судно на воду до Дня міста — 28 серпня 2010 року.
Окрім теплоходів, на озері можна побачити яхту «Світлана». Вона швартується на пристані, що в парку ім. Т. Г. Шевченка, навпроти дитячого майданчика. Її також можна замовити для прогулянки ставом.
Катер «Кармелюк» є приватним судном, тому як прогулянковий не використовується. Також на озері є рятувальний глісер на повітряній подушці — МАРС-700, що іноді катає пасажирів на прохання.
Авіатранспорт
Проблеми транспорту
Однією з головних проблем Тернополя залишається невідповідна пропускна здатність доріг (ширина) до інтенсивності руху автомобільного транспорту. Найзавантаженішими вулицями міста залишаються Богдана Хмельницького, Руська, Живова, Збаразька та інші. Цю проблему вдалося частково вирішити із прокладенням нової тролейбусної лінії — по вулиці Вояків дивізії «Галичина», що частково розвантажило тролейбусний рух на вулиці Богдана Хмельницького. Однак у серпні 2009 року через поганий стан дорожнього покриття вулиці Вояків дивізії «Галичина», а також через незручність ходити по надземному пішохідному мосту до зупинки, яка там розташована, тролейбусний маршрут № 8 тимчасово повернули назад на вулицю Богдана Хмельницького. Після того, як вулицю Вояків дивізії «Галичина» приведуть до ладу, там обіцяють організувати односторонній рух — в напрямку від вул. Бродівської до проспекту Степана Бандери. У протилежному напрямку автотранспорт рухатиметься вулицею Богдана Хмельницького, яку також зроблять односторонньою.Протягом 2009 року в Тернополі на ряді центральних вулицях ввели односторонній рух: Шашкевича (вниз до вул. Живова), Паращука (вгору до вул. Руська), Листопадовій (вгору до Майдану Волі), Франка (від вул. Качали до Головпоштампу), частину вул. Чорновола (від Головпоштампу до залізничного вокзалу). Це у значній мірі розвантажило центр міста.
Органи управління
Персоналії
Уродженці
- Лука з Тернополя — перекладач Біблії,
- Теодоріз Т. — співак і хормейстер,
- І. Заруцький — козацький полковник
- Я. Перль — просвітитель і теолог
- М. Пінскер — археолог
- науковці Л.-Л. Дмоховський, С. Дністрянський, К. Айдукевич, К. Міхаловський,
- педагог М. Біленька,
- композитори В. Барвінський, В. Безкоровайний, Б. Сарамаґа,
- письменники С. Горак, Б. Демків, М. Іванців, В. Кухалашвілі, І. Маленький, Юліан Опільський, Я. Цурковський,
- військові діячі С. Спрінґвальд, брати Кольберґи,
- митці Т. Вацик, А. Гловіньський, С. Дністрянська, Й. Костіновіч, Діонізій Шолдра,
- актори Т. Демчук, С. Стадникова,
- громадсько-політичні діячі В. і М. Болюхи, Я. Джоджик, К. Ґутковський, Б. та В. Загайкевичі, Богдан Левків, Ю. Лопатинський, К. Пужак, Я. Стецько, Ю. Тима, М. Чубатий,
- митрополит Е. Базяк,
- громадські діячі в діаспорі О. Бачинська, Н. Білецька,
- філолог С. Здзярський,
- журналіст В. Сушкевич,
- спортсмени О. Бірюков, О. Волинець, В. Пласконіс та ін.
- Бабенков Геннадій Дмитрович
- Василь Барвінський
- Марія Білецька
- Александр Брюкнер
- Станіслав Дністрянський
- Юліан Опільський
- Денис Січинський
- Ярослав Стецько
- Арутюнян Олена Євгенівна
Видатні діячі
- Ян Амор Тарновський
- Соломія Крушельницька
- Володимир Гнатюк
- Лесь Курбас
- Володимир Лучаківський
- Іван Гавдида
- Ігор Герета
- Петро Касінчук
- Богдан Лепкий
- Омелян Польовий
- Іван Горбачевський
- Іван Пулюй
- Йосип Сліпий
- Віктор Ющенко
Відвідували місто
У Тернополі побували:- Патріархи Єремія Константинопольський І і Мстислав (Скрипник),
- письменник К. Ставровецький (Транквіліон),
- посли і мандрівники У. фон Вердум, Е. Ляссота, Ю. Юст,
- цісар І. Франц-Йосиф І, Карл І,
- кардинал Йосип Сембратович,
- письменники В. Будзиновський, Пантелеймон Куліш, Д. Рід, Олесь Гончар, Богдан Лепкий, Лесь Мартович, Дмитро Павличко, Максим Рильський, Генрик Сенкевич, Василь Стефаник, Павло Тичина, Іван Франко,
- композитор Микола Лисенко,
- співаки Д. Гнатюк, Соломія Крушельницька, М. Менцинський, О. Петрусенко, Б. Руденко, Л. Русланова, А. Солов'яненко,
- диригенти А. Авдієвський, C. Турчак,
- митрополит Андрей Шептицький,
- політики В. Гомулка, І. Дашинський, Д. Донцов, О. Керенський,
- кайзер Вільгельм II,
- в 1916 р. в госпіталі Тернополя лікувався після контузії майбутній чемпіон світу з шахів Олександр Алехін. Тут його відвідували місцеві шахісти і він провів кілька партій з гри «вспіпу»[19]. В Тернополі була зіграна знаменита партія «Фельдта»[20]
- військово-політичні і громадські діячі Г. Жуков, Симон Петлюра, Юзеф Пілсудський, М. Плав'юк, С. Тимошенко, Ю. Тютюнник, М. Хрущов, П. Шелест,
- Президенти України Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко.
З Габзбургів на Тернопільщині побували: 1823 — Франц І — звелів спорудити новий будинок г-зії; 1833 — ерцгерцог (принц) Фердинанд д'Есте Габсбург — подарував колекцію монет і виділив кошти на утримання г-зії; 1851 — цісар Франц Йосиф І; в липні 1887 — кронпринц, спадкоємець престолу Рудольф Габсбург — з нагоди чого тут була організов. етногр. виставка; в серпні 1917 — цісар Карл І — у Тернополі та ін. містах, після відступу з краю рос. військ; 1917-19 — архікнязь Вільгельм Г.-Лотрінген, котрий в укр. історії відомий як Василь Вишиваний[21].
Іван Франко в Тернополі
Тут він зупинявся при неодноразових поїздках у с. Вікно. У червні 1887 року, як кореспондент газети «Кур'єр Львовскі» Іван Франко відвідує українську краєву етнографічну виставку. Тут він побував також у 1897—1898 pp. з нагоди передвиборних зборів. Адже в травні 1898 року Іван Франко останній раз висунув свою кандидатуру на додаткових виборах до австрійського парламенту на виборчому округу Тернопіль — Збараж — Скалат. У 1902 році письменник зустрічався з тернопільськими гімназистами. А в 1911 громадськість Тернополя вітає його на площі біля залізничного вокзалу. Разом із сином Андрієм він приїхав читати свою поему «Мойсей». Хворого і паралізованого письменника учні гімназії на руках перенесли через площу до підводи. В приміщенні Міщанського братства (тепер філармонія) І. Я. Франко читав «Мойсея». Неодноразово він зупинявся в готелі «Подільський» (тепер «Україна»), Навесні 1911 року в цьому готелі письменник вечеряв разом з вчителями міста. 1911 рік був останнім роком перебування Каменяра в Тернополі[22].Голови міста
Бургомістри Тернополя
- 1816—1826 — М. Князьолуцький;
- 1827—1844 — Я. Марцінкевич;
- 1844—1849 — А. Дзямський;
- 1850—1853 — С. Джемалик;
- 1854 — урядування комісара;
- 1855—1868 — Володимир Мандль;
- 1868—1872 — Р. Шмідт;
- 1872—1886 — Л. Козьмінський;
- 1886—1894 — урядування комісара;
- 1894—1896 — Ф. Погорецький;
- 1896—1903 — Володимир Лучаківський;
- 1903—1909 — Людвік Пунчерт;
- 1909—1910 — С. Мандль;
- 1910—1913 — урядування комісара;
- 1913—1915 — Е. Міхаловський;
- 1917—1918 — С. Мандль;
- 1920—1929 — урядування комісара;
- 1930—1934 — В. Ленкевич;
- 1934—1939 — С. Відацький.
Мери Тернополя
- Надал Сергій Віталійович (від 2010)
- Заставний Роман Йосипович (2006 — 2010)
- Левків Богдан Євгенович (2002 — 2006)
- Кучеренко Анатолій Іванович (1998 — 2002)
- Негода В'ячеслав Андронович (1990 — 1998)
Тернопіль у культурі та мистецтві
Фольклор
Література
У творі Івана Франка «Свинська конституція» є частковий опис Тернополя.Банди Тернополя в останні роки СРСР — основна тема роману Анатолія Дністрового «Пацики».
Живопис
У сучасних тернопільських художників є низка картин, присвячена пам'яткам Тернополя, зокрема, Катедральному собору, вулиці Сагайдачного, Тернопільському замку, Надставній церкві тощо.Кіно
У Тернополі знімався художній фільм «Іван та кобила» (1992), в окремих епізодах чітко видно Тернопільський став, мікрорайон «Дружба», вулиці Валова, Сагайдачного та Юліана Опільського.У радянський період зняли ряд документальних фільмів про Тернопіль і Тернопільщину. Це, зокрема, "Сражение за Тарнополь" (1944), "Радянська Тернопільщина" (1978), "Земле моя - Тернопільщина" (1983).
Естрадна музика
Гурт "Брати Гадюкіни" - пісня "Файне місто Тернопіль". Гурт мандрівних дяків "Вертеп" - пісня "Тернопіль".Міста-побратими
| Місто | Країна | Дата угоди |
|---|---|---|
| Слівен |  Болгарія | ??? |
| Пенза |  Росія | ??? |
| Йонкерс |  США | 1991 |
| Ельблонг |  Польща | 1991 |
| Радом | Польща | ??? |
| Тарнув | Польща | ??? |
| Хожув | Польща | ??? |
Примітки
- ↑ а б [1] Головне управління статистики у Тернопільській області
- ↑ Верховна Рада України
- ↑ http://www.dominic.ua/uk/
- ↑ М. П. Янко. Топонімічний словник України. — К., «Знання», 1998, стор. 350
- ↑ http://www.city-adm.ternopil.ua/index.php?module=include&file=e3.2.php
- ↑ «Географія Тернопільської області» — навчальний посібник. Б. В. Крисоватий, І. М. Миколів, Л. П. Царик. малюнок 7 — Клімат Тернопільської області.
- ↑ «Historical Weather for Ternopil»(English). Weatherbase. http://www.weatherbase.com/weather/weather.php3?s=051433&refer=. Процитовано 2008.
- ↑ П. Гуцал. Європейський університет (Тернопільський підрозділ) // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Т., 2003.
- ↑ Л. Бойцун. Бурса // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Б. Мельничук. «Астон» // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Б. Мельничук, М. Ониськів. Альманах // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Мичко Світлана Кобзар по–тернопільськи. В обласному центрі збирають експонати для четвертого в Україні музею Тараса Шевченка // «Україна Молода» № 175 за 22 вересня 2010 року
- ↑ І. Вардинець. «Байда» // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ http://who-is-who.com.ua/bookmaket/hotrest2008/7/76.html
- ↑ І. Яремчук. Акціонерне товариство // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Х. Весна, І. Дем'янова. Автовокзал (Автостанція) // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ П. Бубній. Багряний Іван // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ И. Лазебник. Александр Алехин июль 1914-го-февраль 1917-го
- ↑ ЗАГАДКА «ФЕЛЬДТА»
- ↑ П. Бабій, Є. Паньків. Габсбурги // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966–528–197–6, том 1, 2004.
- ↑ Тернопільська обласна організація українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Пам'ятники Івану Франку на Тернопільщині. Тернопіль. Редакційно видавничий відділ управління по пресі 1981
Комментариев нет:
Отправить комментарий